*Що стало краще?*

На війні ми багато втратили – як матеріально, так і емоційно. Ми можемо триматися за сім’ю як за щось єдине вціліле. Стабільне, зрозуміле, без сюрпризів. Родина стає своєрідним оберегом, який тримає та не дає особистості руйнуватися.

Сварки можуть здаватися неважливими, несуттєвими. Ми легко прощаємо партнеру те, що раніше могло стати причиною конфлікту.

*Що стало гірше?*

Війна штовхає людей на вчинки, яких вони раніше боялися. Перестануть діяти запобіжники на кшталт «а що скажуть люди», «а що про мене подумають», «так не робиться».

Людина відчуває, що все втрачає сенс, гірше не буде. Отже, навіщо далі відкладати розрив, що здається неминучим.

*Що стало по-іншому?*

Жінки поїхали від чоловіків і зрозуміли, що можуть бути самі. Їм не страшно, їм вільно та комфортно. Виявляється, «є життя поза шлюбом», і воно не таке вже й жахливе.

Чоловіки залишилися самі на тривалий час. Поряд небезпека, ризик смерті більший, ніж будь-коли. Можуть запрацювати інстинкти — бажання створювати нове життя та продовжувати свій рід.

*Скільки «довоєнних» родин розпалося, скільки створено нових?*

Наразі не маємо жодної правдивої статистики. Мільйони родин розкидало по світу. Пари живуть у досвіді, на який не погоджувалися. Офіційні цифри кажуть, що кількість розлучень суттєво скоротилася за рік війни. Але спостереження психологів свідчать про інше. Мабуть, лише через кілька років ми достеменно взнаємо, що відбувалося з українськими сім’ями під час війни.

Джерело: психоаналітикиня Ольга Корбут.